Фарба. Історія виникнення

В епоху Відродження у кожного майстра був свій рецепт розведення фарб: одні змушували пігмент на яєчному білку, інші воліли казеїн (молочний білок). А фламандець Ян ван Ейк (ок.1390-1441) ввів в ужиток олійні фарби. Він навчився накладати їх тонкими шарами. Ця техніка найкраще передавала простір, об'єм і глибину кольору.

Для наскального розпису в печері Ласко (Франція) в якості фарб використовувалася природна суміш мінералів - охра (від грец. Ochros - "жовтий"). Оксиди і гідрати оксидів заліза надавали фарбі червонуватий або жовтий колір. Темні відтінки фарби отримували, додаючи до охри чорне деревне вугілля. Первісні художники замішували свої фарби на тваринному жирі, щоб вони краще трималися на камені. Отримане таким чином забарвлення довгий час залишалося липким і вологим. 

Акварельні фарби

Історія акварельних фарб бере свій початок з давнього Китаю, котрі почали широко використовуватись в мистецтві, лише трохи пізніше після винаходу паперу.

Акварельні фарби бувають як у твердій формі- в плитках так і в рідкій... Яку використовувати, залежить від поставлених цілей та особистих пріоритетів художника.

Одним з незначних недоліків акварельних фарб є в першу чергу частота використання цього виду фарб... Якщо не використовувати їх тривалий час то можливе відділення основного пігменту від зв'язуючого елементу в структурі фарби. Акварельні фарби в рідкому вигляді- ідеально підходять для використання з аерографом а склад фарби, дозволяє активно експериментувати з віддтінками та кольорами, змішуючи в необхідних пропорціях, добавляючи воду. Акварельні фарби добре лягають як на пензлик так і на папір, покриваючи його при цьому рівним покривом.

Акрилові фарби

Акрилові фарби мають набагато молодший вік ніж акварель і з'явились близько 50 років тому... 

В складі акрилових фарб є три основних елемента- з'язуюча речовина, натуральні чи синтетичні пігменти та вода. Фізичні властивості акрилових фарб дозволяють цим фарбам лягати на будь яку поверхню - папір, тканину, дерево, глину, шкло, пластик.

В залежності від необхідного результату, акрилові фарби можуть бути в різних станах по в'язкості та можуть наноситись як пензлем так і художнім шпателем і навіть аерографом. Завдяки своїм елементам у будові, акрилова фарба досить стійка до перепадів температури, вологості, не морщиться, не тріскається.

По типу, акрилові фарби бувають у пастоподібному вигляді та наносяться як пензлем так і шпателем що створить рельєфну фактуру. В рідкому вигляді, акрилові фарби можна наносити пензлем, валиком а при необхідності, трішки розбавити водою та наносити покриття за допомогою аерографа чи краскопульта.

Зручність та явні переваги акрилових фарб,допомогли зайняти вагому нішу,серед всього різноманіття художніх покриттів. 

Гуаш

Гуашева фарба бере свій початок ще з епохи Відродження і вже тоді набула широкого використання для створення портретів та ескізі в оформленні театральних декорацій.

Гуаш відноситься до клеєвих, водорозчинних фарб і однією із значних переваг гуашевих фарб- є висока покрівельна здібність. За допомогою гуаші можна дуже просто перекрити світлими тонами більш темні тони, чим не можуть похвастатись акварельні та масляні фарби.

Гуашева фарба не наділена прозорістю, в її складі - висока кількість зв'язуючих елементів, основного пігмента і наповнювачів. Часом до гуаші додають різні відбілювачі, що дає висохшій фарбі інший ефект та з'являється матовість покриття.

Гуаш виготовляється в двох основних видах. Для живопису- художній гуаш а для дизайнерських та оформлювальних робіт- «плакатна» гуаш. Плакатна гуаш більш насичена по кольору, в її складі менше відбілювачів чим завдячує густий, яскравий колір.